ЛІТЕРАТУРНЕ СВЯТО «КНИЖКА - ДОБРИЙ, МУДРИЙ ДРУГ»

ТЕМА: ЛІТЕРАТУРНЕ СВЯТО «КНИЖКА -
ДОБРИЙ, МУДРИЙ ДРУГ»

Мета: розкрити значення книги в житті людини; ознайомити дітей із правилами користування книгами; прищеплювати дбайливе ставлення до книжок; виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.

Обладнання: костюми для героїв інсценізації, аудіозаписи, виставка дитячих книжок.

ХІД ЗАХОДУ

І. Вступне слово вчителя.

— Дуже добре, коли в людини багато друзів. Поділишся з другом радістю — її стане вдвічі більше, поділишся бідою — її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу. Але сьогодні ми поведемо розмову про незвичайного друга, дуже мудрого, який не вміє говорити вголос, але навчає нас розумних наук, розповідає цікаві пригоди про дива, про навколишній світ — близький і далекий, веде нас до Країни Знань. Я загадаю вам загадку, якщо ви правильно її відгадаєте, то зрозумієте про якого друга йдеться.

Школяре, школяре, я твоя подруга,

Кращого ніколи ти не знайдеш друга,

Ти мене пильнуєш — я тебе навчаю,

Я тебе навчаю, та ще й забавляю. (Книга)

ІІ. Робота з прислів’ями і приказками.

 — Український народ здавна поважав книгу — це невичерпне джерело знань, і склав про неї багато прислів’їв і приказок. У них звучить народна му­дрість.

·        Розум без книги, що птах без крил.

·        3 книгою подружишся, розуму наберешся.

·        Книги читати — усе знати.

·        Одна книга тисячі людей навчає.

·        Книга — не пряник, а дітей до себе манить.

·        Книгу читають не очима, а розумом.

·        Книга корисна, коли її читають.

У ч и т е л ь. Як ви розумієте зміст прислів’їв, про що вони нам говорять?

Так, про велике значення книги в житті людини.

ІІІ. Літературна вікторина.

— Назвіть прізвище письменника на певне закінчення. Перемагає той, хто більше назве.

-а: О. Пчілка, Н. Забіла, Леся Українка, М. Підгірянка, М. Познанська,         Л. Письменна та ін.;

-о: Т. Г. Шевченко, І. Франко, Л. Костенко, П. Воронько, В. Симоненко, Д. Павличко, Г. Бойко та ін.;

-ий: А. Костецький, М. Сингаївський, М. Коцюбинський, В. Сухомлин- ський, Б. Чалий та ін.

— Але завжди потрібно пам’ятати правила поводження з книгою, щоб вона довго жила і радувала багатьох читачів.

IV. Інсценізація «Звірятка лікують книгу».

З а є ц ь (співає пісеньку «Книга — наш найкращий друг»)

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона!

На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана Книга.

З а є ц ь. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від пере­ляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем.)

К н и г а. Не бійся, Зайчику. Я — Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам! І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче.) Допоможи мені, Зайчику!

З а є ц ь (вибігає з-за куща, підтримує хвору Книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може, ти з Лисицею зустрілася, чи в лапи до Вовка по­трапила? Чи, може, лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

К н и г а.  Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Дівчисько-поганисько мене так порвала. Ох і мучила вона мене! Поливала гарячим супом, гнула кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднила. Я ледве втекла від неї, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

З а є ц ь. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика.) Ведме­дику! Ось Книга в біду потрапила, від Дівчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як — я не знаю.

В е д м е д и к. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у «Книж­кову лікарню» до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише й одяг­не у красиву обкладинку.

З а є ц ь. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.

— Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Ви­лікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Л і к а р. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами тра­пилося? Де ж болить?

К н и г а. Ой, дорогий лікарю, в мене болить усе тіло.

Л і к а р. Як же ви дійшли до такого стану?

К н и г а.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Л і к а р. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

К н и г а. Дівчисько-поганисько, в якої я жила, брала мене бруднили ру­ками, одного разу вилила на мене борщ, кидала мене на підлогу, слинила пальці, коли перегортала сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я — Книга! Я — товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду — подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Л і к а р. Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку — медичну сестричку допомогти нам. (Кличе Лисицю.)

Л и с и ц я. Добрий день, Книго! Зараз ми тебе вилікуємо. Подивимося ось на цю сторіночку. Ой-ой-ой! Тут намальований страшенний пес, а я їх так боюся.

К н и г а. А в собаки ніг немає.

Л и с и ц я. Який жах!

К н и г а. Лікарю, сестричко! Вилікуйте мене, будь ласка!

Л і к а р.  ІІрощу вас пройти до операційної. Будемо робити операцію.

З’являється Дівчисько-поганисько.

Д і в ч и н к а. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому — я й сам не знаю. Я тільки вдарила нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забула її в саду. Ось і цього разу забула. Уночі пішов дощ. Наступ­ного дня я пішла її шукати, та не знайшла. Утекла. Ви її не бачили?

Д і т и. Їй роблять операцію в «Книжковій лікарні»!

З’являються Книга і Лікар.

Л і к а р. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.

К н и г а. Так, я дуже добре почуваюся. Ой, знову те бридке Дівчисько-поганисько! Вона, напевно, шукає мене.

Д і в ч и н к а. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А тепер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Л і к а р. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

„        К н и г а. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображала, зовсім не берегла. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Д і в ч и н к а. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Танок.

К н и г а.  Мені шкода її. Мабуть, я повернуся до неї. Але ти повинна запам’ятати правила.

·        Мене не можна брати брудними руками, тому що мені буде соромно, якщо мене візьмуть інші читачі.

·        Не став на мене лікті, коли читаєш, і не клади розгорнутими сторінками донизу: адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.

·        Не розмальовуй мене ручкою та олівцем — це так негарно.

·        Якщо не закінчив читати, але не хочеш загубити сторінку, на якій зупинився, то поклади до мене закладку, щоб я змогла спокійно відпочити.

·        У сиру погоду загортай мене в папір, тому що така погода для мене шкідлива.

·        Допоможи мені залишитися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливою.

Д і в ч и н к а. Так, я все зрозуміла і даю чесне слово, що виправлюся.

К н и г а. Діти, запам’ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди будемо друзями.

V. Акція «Лікар книг»

Підклеювання, ремонт, оновлення книг класної бібліотеки.

VI. Підсумок заходу.

У ч и т е л ь. Дорогі діти! Вчіться в героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани і ліси, міста і заводи, небо і річки, мову і мистецтво. Люди-на, яка любить і вміє читати, — щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі — це книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.

Звучить аудіозапис «Нам без книг ніяк не можна».

НАМ БЕЗ КНИГ НІЯК НЕ МОЖНА

(сл. 3. Бичкової, муз. В. Шаповаленка)

Розтають сніги холодні,

Чуть пташині скрізь пісні.

Очі в нас цвітуть сьогодні,

Наче квіти весняні. (Двічі)

П р и с п і в:

Це до книги йдуть на свято
І дівчата, і хлоп’ята.

Книга — вірний,

Книга — наш найкращий друг.

«Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!» —
Голоси дзвенять навкруг. (Двічі)

А як часом книжка хвора —
Значить, наша в тім вина.

Ми її підклеїм скоро —

Враз одужає вона! (Двічі)

П р и с п і в.